Меню користувача
 

Художня література

ylochokzab
23.3.2020

Колискова для дітей.

Marie
4.3.2020

Уривки

Все таки наважилася написати перші рядочки

Marie
24.2.2020

Головне ритміка

Marie
21.2.2020

Перша частина нового оповідання

Marie
17.2.2020

Сьогодні стрибнуло в голову

Marie
10.2.2020

Хто ж міг подумати, що писати довгі розділи так важко завжди доводиться щось переробляти, тому представляю до вашої уваги дещо видозмінену переробку)))

Marie
5.2.2020

Ось чому я так довго працюю

Marie
2.2.2020

Ех...

Marie
25.1.2020

Трохи морського бризу...

VALYA
20.1.2020

                                               

                      

 

« ПРОЩАННЯ»

 

 

 Новорічні свята вже давно закінчилися.В лісі почав танути білий сніг, забираючи з собою диво зими і святкові дні. Закутавшись у старе бабусине покривало, гномик Джем вийшов у двір, де в сніговому заметі, жив його друг сніговичок, Сніжок. Будиночок сніговичка с кожним днем танув і гномик знав, що йому, скоро, доведеться попрощатися зі своїм другом, тому він намагався частіше бачитися з товаришем. Видихнувши хмаринку теплого повітря, Джем увійшов у будиночок Сніжка. Він побачив, що сніговик стоїть перед вікном і дивиться кудись в лісову далечінь. У лісі, майже, не залишилося снігу, лише де-не-де лежали поодинокі кучугурки, де друзі гралися. Сніжок сумно дивився на них і по його щоках текли сльози, він згадував про минулі веселі дні, проведені зі своїм другом. Їх помітив гномик, він запитав: - Сніжок, чому ти плачеш? Витерши сльозинки, сніговичок повернувся до свого друга і відповів:

 -Зима закінчується, Джеме, і мені пора збиратися в дорогу. Сьогодні вночі прийде лютнева завірюха, вона забере мене з собою додому. І коли Сніжок промовив ці слова, раптово, в лісі з'явилася снігова метелиця, вона закружляла над заметом, в якому жив сніговичок. В будиночок залетіла сніжна хмаринка, вона опустилась перед маленькими друзями, потім наблизилася до сніговичка і перетворилася у прекрасну снігову королеву. Вона звернулася до сніговичка: - Сніжку, попрощайся зі своїм другом, нам вже пора вирушити в дорогу. Сніжок обійняв Джема і сказав: -Я буду дуже сумувати за тобою, Джеме, але наступної зими ми знову, обов'язково, зустрінемося як тільки в лісі почнуться перші заморозки - я повернуся. І ми, знову, разом будемо гратися по засніжених лісових доріжках. Снігова королева взяла сніговичка за руку і вони разом закружляли у сніжному хороводі, а потім перетворилися в хмаринку сніжинок. Поруч з гномиком стояли його лісові друзі, які теж прийшли провести Сніжка в далеку дорогу: хтось плакав, хтось дивився в лісову далечінь, хтось просто ловив сніжинки,на згадку про свого друга. Джему стало дуже сумно, йому хотілося використати свої чари, яких ,колись, навчила його бабуся, лісова фея, щоб хоч трішки затримати зиму, але, нажаль, він нічого не міг зробити. Та Джем вірив, що як тільки зима повернеться і вдарять тріскучі морози -його друг сніговичок, лісовими засніженими стежинками, знову повернеться до нього, із своєї зимової казкової країни, щоб знову бути разом зі своїми друзями.

 

 

 

 

 

 

 

 

Приєднуйся до проєкту вже зараз!