Художня література

« ПРОЩАННЯ»

 Новорічні свята вже давно закінчилися.В лісі почав танути білий сніг, забираючи з собою диво зими і святкові дні. Закутавшись у старе бабусине покривало, гномик Джем вийшов у двір, де в сніговому заметі, жив його друг сніговичок, Сніжок. Будиночок сніговичка с кожним днем танув і гномик знав, що йому, скоро, доведеться попрощатися зі своїм другом, тому він намагався частіше бачитися з товаришем. Видихнувши хмаринку теплого повітря, Джем увійшов у будиночок Сніжка. Він побачив, що сніговик стоїть перед вікном і дивиться кудись в лісову далечінь. У лісі, майже, не залишилося снігу, лише де-не-де лежали поодинокі кучугурки, де друзі гралися. Сніжок сумно дивився на них і по його щоках текли сльози, він згадував про минулі веселі дні, проведені зі своїм другом. Їх помітив гномик, він запитав: - Сніжок, чому ти плачеш? Витерши сльозинки, сніговичок повернувся до свого друга і відповів:

 -Зима закінчується, Джеме, і мені пора збиратися в дорогу. Сьогодні вночі прийде лютнева завірюха, вона забере мене з собою додому. І коли Сніжок промовив ці слова, раптово, в лісі з'явилася снігова метелиця, вона закружляла над заметом, в якому жив сніговичок. В будиночок залетіла сніжна хмаринка, вона опустилась перед маленькими друзями, потім наблизилася до сніговичка і перетворилася у прекрасну снігову королеву. Вона звернулася до сніговичка: - Сніжку, попрощайся зі своїм другом, нам вже пора вирушити в дорогу. Сніжок обійняв Джема і сказав: -Я буду дуже сумувати за тобою, Джеме, але наступної зими ми знову, обов'язково, зустрінемося як тільки в лісі почнуться перші заморозки - я повернуся. І ми, знову, разом будемо гратися по засніжених лісових доріжках. Снігова королева взяла сніговичка за руку і вони разом закружляли у сніжному хороводі, а потім перетворилися в хмаринку сніжинок. Поруч з гномиком стояли його лісові друзі, які теж прийшли провести Сніжка в далеку дорогу: хтось плакав, хтось дивився в лісову далечінь, хтось просто ловив сніжинки,на згадку про свого друга. Джему стало дуже сумно, йому хотілося використати свої чари, яких ,колись, навчила його бабуся, лісова фея, щоб хоч трішки затримати зиму, але, нажаль, він нічого не міг зробити. Та Джем вірив, що як тільки зима повернеться і вдарять тріскучі морози -його друг сніговичок, лісовими засніженими стежинками, знову повернеться до нього, із своєї зимової казкової країни, щоб знову бути разом зі своїми друзями.