Меню користувача
 

Конкурс "Ой, весела в нас зима, веселішої нема!"

0
Vote up!
VALYA
27.12.2019
СКАЗКА ДЛЯ ВЗРОСЛЫХ

Роман

Валентина Дергунова

                " ЗАРИСОВКИ ЗИМЫ"

                - Мама, а я умею рисовать? - спросила, как - то   
                маленькая снежинка у зимы.- А ты полети в мир
                людей и нарисуй их мечты
                - ответила королева зима.
                - Но ведь не все верят в мечты. - Сказала снежинка
                - Все мечтают снежка - ответила снежная королева,
                только бояться верить в чудеса, а может из - за суетой   
                жизни этого не замечают а мечты снежинка сбываются Это
                делает нас сильнее, добрее.

               

С холодным пронизывающим ветром с снежинками в своих волшебных ладонях, сопровождаемая и благословенная ангелами в последнюю ночь ноября в царство земли влетела на снежной колесницы прекрасная королева зима.
Управляя одной рукой свою волшебную колесницу, в которую были запряжены три белых удивительно - красивых коней королева - зима в белоснежном наряде, смотрела, куда - то вдаль она видела перед собой города и села, леса поля, озёра и реки, которые должна была украсить снегом. Она уже знала, какие зимние портреты подарить этой зиме, какой волшебный цветок с ароматом рождества, веры и чудес подарить, каждому человеку на земле. Она знала, что каждому человеку на земле подарить чудо. Светлое красивое чудо, в которое они поверять.   

                АНГЕЛ.

Стоял зимний морозный день ярко светило солнце и в его красивых лучах в воздухе словно танцуя бальный танец кружились снежинки нежные красивые холодные.
Королева - Зима остановилась у ледяного окна, за которым в синей синеве видела маленькую девочку Машу. Её волшебная картина в ледяном пространстве показала ей маленькую девочку Машеньку, которая глядя в окно следила в этот зимний день за летающими снежинками и ей захотелось осуществить её мечту. И королева зима знала какую мечту подарить этой маленькой девочке она подарить самое лучшее рождество  И протянув руку к снежинкам она сказала одной из них - Лети, прислушайся - снежинка озорно подмигнула и полетела в царства людей.

В доме, в котором жила маленькая девочка Маша появилась в своем изумрудном наряде большая пышная ёлка. Её занесли в дом и поставили в комнате где ярко тепло и красиво в большом камине танцевал свой горячий танец огонь. Под потолком в самом центре, словно танцуя свой танец в блестке ярких драгоценностей сверкала красивая, очень нарядная люстра формой она была похожа, на какой -то экзотический цветок, а бутонами на нем были лапочки, которые словно веера бросали тени на белый потолок. - Сегодня, мы будем наряжать ёлку в волшебство в игрушки и огоньки радостно сказала девочка и потянулась к ёлочной ветке словно, хотела поприветствовать её. - Ой ёлочка ты похожа на ёжика одернула руку она и приложила ручку к губам обижено глядя сверху вниз. - Что случилось, Машенька? - услышала она вдруг голос за спиной. - Мамочка я с ёлочкой поздоровалась а она меня уколола сказала девочка поворачиваясь к молодой привлекательной женщине с белокурыми собранными на затылке волосами, которые держала черная большая заколка. Её звали Света Женщина улыбнулась и сказала - Она тебя не уколола она тоже с тобой поздоровалась ведь она пришла в твой дом, чтобы праздновать с тобой все праздники давай уже будем с тобой наряжать её ведь и ёлочка и я и ты так этого ждали сказала и она взяла яркую красную игрушку и протянула девочке, чтобы та первой начала её украшать. Машенька кивнула и они стали наряжать изумрудную красавицу девочка встала ножками на стул и подавала маме красивые разноцветные и и яркие игрушки. - Это все игрушки? - спросила мама дочку глядя на неё через плечо она кивнула и  уже думала, что игрушки и украшения для ёлочки закончились и ей стала грустно, но она не верила, что ящик в котором ещё совсем не давно было там много украшении и игрушек для ёлочки так быстро опустел а мама в это время сказала - Посмотри доченька там ещё есть ангел последний подарок от папы - сказав эти слова голос женщины дрогнул даже спустя четыре года со дня смерти мужа она не могла спокойно о нем говорит он погиб на второй день после дня рождения, которой тогда исполнился только год. Погиб в автомобильной катастрофе на его машину наехал грузовик водитель грузовика был пьян выжил в аварии, но стал инвалидом. Муж Светы умер по дороге в больницу в машине скорой помощи так и не приходя в сознание. Машенька ничего не помнила о том страшном дне Светлана - же думала, что этот ужасный день никогда не кончиться. И хоть она не видела, как погиб её муж эта авария стала ей снится.
А потом ей приснился ангел светлый и очень очень красивый и сказал голосом мужа и отца где его найти. Света нашла его в кабинете в ящике стола в канун рождества, когда просыпается вся рождественская волшебная магия. Мраморный хрупкий на вид ангел в этот рождественский сочельник, когда за окном кружился белый снег напомнил ей о муже, которой совсем не умер а просто ушёл в вечность, чтобы стать ангелом хранителем для двух своих любимых женщин. Света прижала  ангела к своему сердцу и вдруг почувствовала чье - то присутствие рядом с собой обернулась и увидела перед окном стоящего к ней своего мужа - Артем! не веря своим глазам тихо проговорила женщина и шагнула к нему навстречу он тоже сделал к ней шаг и она оказалась в кольце его рук - Я думала, что ты погиб в той аварии а теперь ты здесь рядом со мной тихо прошептали сквозь слезы её губы а глаза смотрели на него она нежно чуть со страхом касалось его лица губ глаз подбородка покрытого чуть заметной щетиной она нежно касалось его широких плеч и не верила, что он рядом. Артём видел печаль и боль в её таких красивых глазах со дня его гибели он видел эти слезы он чувствовал её боль, когда долгими бессонными ночами она не спала, когда ночами напролёт сидела над кроваткой их дочери и вспоминала о нём она рассказывала ей о том каким он был, и как они вместе ждали её рождения. Он приходил к ней в сон и они вместе проживали жизнь, которую уже прожили наяву. Иногда в тех её снах он видел Машеньку уже девушкой она была такой - же красивой, как Светлана она была похож на их двоих и он очень гордился ею.
- Не плачь любимая - проговорил он взяв её лицо в свои ладони и глядя ей в глаза когда ты плачь мне здесь тоже нелегко - Я не могу без тебя - сказала Света этот мир стал таким пустым без тебя меня нет если нет тебя - Ну, что ты родная у тебя есть дочь наша малышка наш рай твой рай на земле и мой там на небесах ты будешь жить здесь на земле рядом с ней а я там на небесах чтобы вас твоих оберегать потому что вы моя жизнь - моя вечность. Света на миг закрыла глаза она все ещё чувствовала прикосновение рук мужа она все ещё чувствовала в этом кабинете его присутствие, а когда открыла глаза то увидела за окном только пушистый белый снег, который всё падал и падал на землю. Держа в руках хрупкого мраморного ангела последний подарок мужа она вышла из кабинета вошла в комнату дочери и впервые со дня смерти мужа она уснула сном, в котором ей больше никто и не что не снилось. А вечером в сочельник она вместе с Машенькой повесели красивого ангела на ветку красивой нарядной ёлки. - Машенька ты забыла нашего ангела помнишь тот самый что нам подарил папа? снова повторила женщина возвращаясь из своих воспоминании в настоящее время на глазах он почувствовала снова слезы, но взмахнула их ресницами так чтобы дочка их не увидела. Девчушка удивленно взглянула на маму,опираясь на руку стала другой рукой шарить по дну коробке и вдруг она наткнулась на игрушку, которую не заметила среди других игрушек, когда подавала маме, то сказала я его правда не видела там наверно его там папа туда положил? мгновение она молчала потом взглянув на женщину спросила её - Мама а папа придет?   - Услышав такие слова от дочери женщина чуть не уронила ангела, а потом подошла к дочери и взяв её на руки нежно её обняла и сказала - Да доченька это был папа, но на другой вопрос дочери она не ответила она взяла её на руки и  они вместе подошли к ёлки и повесели ангела на ветку рядом с теми игрушками, которые они покупали вместе. А снежная рождественская метелица обретя образ снежной королевы гуляла на улице и заглянув в окно квартиры в которой жила Света и маленькая девочка Маша женщина подарила им ещё одну встречу. Ведь в рождество возможны все чудеса потому что эта магия зимнего волшебства. Артем подошел к жене и нежно обнял её за плечи она увидев его снова не испугалась и даже не удивилась а просто прильнула к его плечу и тихо проговорила глядя на него запрокинув голову такая маленькая хрупкая и родная  - Спасибо, что пришел я ждала ждала тебя она посмотрела на него потом на дочь и закончила мы всегда тебя будем ждать. А метелица слушая их разговор сама себе сказала и этой такой любящей семьи - Я сделаю все чтобы вы встречали рождество вместе, потому что вы семья и так будет всегда. И ушла растворяясь в снежном рождественском вихре.

               

   Конец.

  

0
Vote up!
ekaterina_big_flowers
24.12.2019
Кумедний Санта!
0
Vote up!
filimonova863@gmail.com
22.12.2019
Новорічні, декоративні, подарункові ялинки. Матеріали: дерево, сіно, тканина, термо клей, будьякі прикраси, та НАТХНЕННЯ. Автор:Кравчук Людмила
0
Vote up!
filimonova863@gmail.com
22.12.2019
Новорічні декоративні ялинки

Новорічні декоративні подарункові ялинки.

Матеріали: дерево, сіно, тканина, термо клей, будьякі прикраси, та найголовніше, НАТХНЕННЯ.

Автор:Кравчук Людмила

0
Vote up!
filimonova863@gmail.com
22.12.2019
Ялинкові прикраси "Новорічні візерунки" Техніка:Петриківський розпис
0
Vote up!
Ольга0208
26.11.2019
Зима чаривниця
0
Vote up!
Ольга0208
26.11.2019
Зима чаривниця
0
Vote up!
talents
24.11.2019
Поза конкурсом

Конкурс "Ой, весела в нас зима, веселішої нема!"

До участі в конкурсі приймаються роботи будь-якого виду мистецтв.

Це можуть бути вірші, проза, живопис, поробки, вишивка, пісні, графіка, анімація, танці, спектаклі та інше.

Підведення підсумків відбудеться 30 грудня 2019 року.

Бажаємо успіхів!

1
Vote up!
petrikivna
25.12.2019
Зимовий настрій
1
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
24.12.2019
В НІЧ РІЗДВА

В  ніч  зимову  у Вертепі

Сповивала  Мати  Сина.

Не  в  колисочці  тепленькій,

А  у  яслах  положила.

Колискової  співала,

До  Синочка  промовляла :

" Люлі,  люлі,  міій  Синочку,

Вже  й  ягнятка  сплять  в  куточку.

Люди  сплять  і  все  довкола,

Лише  Зірка  вечорова

Шлях  освітлює  із  Неба,

Дивні  Царі  йдуть  до  Тебе. "

Пастушки  в  полі  не  спали,

В  Небі  Ангели  співали,

Новину  дивну  сказали,

До  Вертепу  йти  послали.

У  Вертепі  спить  Малятко,

Не  звичайне  Отрочатко.

Цар  Господь  у  світ  з`явився,

Всім  Спаситель  Народився !

МАРІЯ   ВЕРХОВЕЦЬ

 

 

1
Vote up!
Serg_akord
20.12.2019
Попурі "Новорічна фантазія"
1
Vote up!
vlad13
18.12.2019
Відеопоезія Люсі Поль

Зима невтішно так зустріла.

Морозний вітер дошкуляв.

Земля засніжена і біла,

А ти мене не обійняв.

 

Не обігрів, не пригорнувся.

Не подзвонив, не написав.

На погляд мій не озирнувся.

І на добраніч не сказав.

 

Біліє вільха біля дому,

Кружляє сніг, дерева сплять.

Вбранні сріблястому, блідому

На небі зорі мерехтять.

 

Тепла немає, замерзає:

Південний Буг, малі ставки.

І сонця так не вистачає,

Повідлітали ластівки.

 

Сумує Вінниця чарівна,

І я, засмучена, дивлюсь.

Не снігова, не королівна

До тебе серцем прихилюсь.

 

Бракує слів: ти любиш зиму?

Заплющу очі, уявлю.

Скажу, ховаючи сльозину,

Що зиму я завжди люблю.

 

1
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ПОДАРУНОК ВІД ЗИМИ

Білий, білий, білий сніг

Десантує з неба!

І лягає нам до ніг,

Це, Ілля, для тебе

Подарунок від зими -

Доторкнись руками,

Наче в небі хтось чудний

Бився подушками.

Може, добрий Дід Мороз

З Бабою Зимою

Посварилися за щось, -

І  зійшлись до бою.

Й  полетіли із небес

Пухові пір'їнки! 

Чи не чудо із чудес

Сіло на стежинки?

 ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

1
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ЗИМОВА КАЗКА

Рано-вранці, ще при зорях, в небесах

Крильми плескав понад світом білий птах,

Сипав щедро снігом-пухом на дахи,

Заколисував натомлені луги.

Приголублював заморені ліси,

Що просвічувались в мареві краси,

І гасив у небі спалах зір

Понад ковдрою таких далеких гір.

Заспокоював спустошені поля, -

Одягались в біле небо і земля...

І так блідо місяць прокладав 

Ранку шлях з пітьми нічних заграв.

 ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

 

1
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ПЕРШИЙ СНІГ

 ...І випав перший сніг, неначе біле пір'я,

  Залишене на згадку про птахів...

Уранці вийшла з хати,

І не впізнала світу! -

А де ж подівся жовтий,

Ласкавий дим беріз?

На білім полі снігу

Чорніють пальці віття,

Холодний пух з розбігу

Вкрива їх краплі сліз.

Ворушаться сніжинки,

Неначе біле пір'я,

Зіщулилася хата,

Перекосився хлів...

Залишили подвір'я

Ключі птахів крилато,

Лиш килимами пір'я

На згадку про птахів.

  ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

 

1
Vote up!
VALYA
1.12.2019
НОВОГОДНИЕ И РОЖДЕСТВЕНСКИЕ СКАЗКИ.

 

                 "МЕТЕЛИЦЯ І НОВИЙ РІК"

Жила на сніговій гірці в крижаній хатинці Метелиця. Вишивала морозні візерунки і укривала ними ліс, перетворюючи все навкруги в красиву зимову казку. Вона любила танцювати, але їй було образливо, що коли вона танцює, усі звіри в лісі ховаються у своїх нірках і ніхто не бачить її красивий танець. Наближався Новий рік  і усі звіри в лісі готувалися до нього. Ялиночки  скидали з себе сніг, щоб їх і люди і звіри помітили в лісі. Метелиці теж захотілося  нарядити ялиночку і прикрасити яскравими гірляндами свою крижану хатинку. Але коли вона вийшла, вітер закрутив її у своєму крижаному вихорі, і як вона не намагалася вирватися , злий вітер і завірюха не відпускали її. Вони ламали дерева, ялиночки, нірки і будиночки звірів. Тут в сніговому вихорі Метелиця побачила в небі, як по місячній стежці крізь сніг і вітер на санях, запряжених оленями, мчить їй назустріч Дід Мороз. Чарівний чарівник зими побачив, що його Метелиця у біді, Він ударив своєю палицею і вітер із завірюхою затихли. А Метелиця опустилася інеєм на ліс і тут - же перетворилася на красиву дівчину. - " Спасибі, вам Дідусь Мороз" - тихо сказала вона, підходячи до чарівника новорічних свят. - " Ти навіщо Метелиця вийшла в ліс  ,людям і звірам треба Новий рік зустрічати, а ти геть скільки біди принесла лісу. -
" Це не вона, Дід Мороз, це вітер і завірюха. - почув Дід Мороз чийсь голос. А коли обернувся, побачив, що їм назустріч вийшов юнак - Мороз. Вона хотіла  нарядити ялиночку і прикрасити свою хатинку, а я прийшов до неї, щоб в новорічну ніч танцювати з нею найкрасивіший танець. Юнак - Мороз підійшов до Метелиці і запитав - " Ти подаруєш мені цей танець? - Метелиця красиво посміхнулася і сказала - "Так ."  Потім  звіри,  Дід Мороз і його Снігуронька стали готуватися до Нового року. На інший день ліс був готовий до свята. У місті теж виблискували різнокольорові вогні Нового року і Різдва. У новорічну ніч збувалися найзаповітніші бажання і мрії.  Це була красива зимова місячна ніч, в якій крутився і іскрився пухнастий сніг. Люди поспішали на крижаний каток, де стояла найкрасивіша ялинка, а під нею лежали різноколірні великі і маленькі коробки з мріями для кожної людини на землі. У цю зимову чарівну ніч люди сміялися і поздоровляли один одного з Новим роком, що настав, і кожен з них вірив, що все буде добре. Діти і дорослі каталися на ковзанах  і серед людей крутилася в танці Метелиця і Юнак Мороз.

 

 

 

 

1
Vote up!
galinaastra
29.11.2019
Ялинка
1
Vote up!
VALYA
25.11.2019
НОВОГОДНИЕ И РОЖДЕСТВЕНСКИЕ СКАЗКИ.

                                                          

 

                «Новорічне диво гномика Джема.

Гномик Джем дуже любив зимові свята, і разом зі своїми друзями йому подобалося прикрашати свій будинок різнокольоровими гірляндами, які з настанням темряви запалювалися яскравими  вогниками. А ще гномик любив збирати під ялинками різнокольорові листівки, в які маленькі звірята,
писали дідові морозу про свої мрії. Вони вірили, що хуртовина і сніжинки віднесуть листа новорічного чарівника він прочитає їх і виконати всі їхні мрії.
В цей новий рік гномик вирішив сам перетвориться,
в маленького чарівника та задовольнити всі бажання своїх маленьких друзів, йому хотілося, щоб його друзі були щасливі, і щоб в найкрасивішу ніч Усі ж вони сповнились їх мрії. І ось напередодні нового року, коли в багатьох будинках сяяли ошатні ялинки і все, все і звірі і люди готувалися до зустрічі нового року. Гномик Джем побачив, що в небо яскраво і як - то незвично запалилася маленька зірочка, але гномик зрозумів, що це не тільки сяйво зірки це знову до нього в гості прийшла бабуся його лісова фея. - Здрастуй Джем! - привітала гномика стара лісова фея сидячи в своєму улюбленому кріслі - гойдалці - Бабуся, як добре, що ти прийшла. - Радісно - сказав гномик
 - Я не могла не прийти адже я відчувала, що дуже тобі потрібна. Після цих слів нізвідки не візьми Джем побачив в руках старої чарівниці листи і листівки вона акуратними стопками складала їх у величезний мішок Діда Мороза і там листи листівки перетворювалися в мрії подарунки. Настав ранок нового року. Ліс ошатний красивий стояв в сніжному інеї тихо падав пухнастий білий сніг. Спустилася на землю новорічна ніч. - Дивись Джем скоро закрутитися біла хуртовина і там по місячній дорозі новорічні олені принесуть нам Діда Мороза Снігуроньку і сніговика.
І ледь лісова фея сказала це, як вони побачили, як ніби в небі, немов північне сяйво і крізь нього на красивих санях під звуки різдвяних дзвіночків на землю, спустився старий чарівник дід мороз і його найвірніші друзі.
- Здрастуй дідусь Мороз - сказав гномик Я зібрав по всьому лісу новорічні листівки і листи, які маленькі тваринки писали тобі і перетворив їх у подарунки. Я знаю сказав старий чарівник мені чарівна сніжинка звістку принесла.
- Ти і мою листівку в подарунок перетворив? - запитав маленький їжачок визирнувши з - за пишною ялинки. - Ну звичайно друзі я для всіх вас приніс подарунки адже новий рік ця свято мрії. - відповів дід мороз і розкрив свій чарівний мішок і лісові звірі і гномик Джем побачив, подарунки, які снігуронька і сніговик стали дарували, разом з подарунком вони кожному вручали ще новорічну іграшку або гірлянду, щоб народити новорічну лісову красуню ялинку перетворивши її в казкову королеву самого прекрасного свята. - А як - же маленькі дітки сказав зайчик - Ти ж не всім подарував подарунки дідусь мороз. Тобі потрібно поспішати в світ людей, щоб і там подарувати найкрасивішу зимову казку. - Ми вирушимо, туди все разом сказав, казковий чарівник і закрутилася сніжна заметіль і забрала казкового Діда Мороза в світ людей, і його друзів, щоб разом зустріти новий рік.

                                      

 

 

 

 

 

 

2
Vote up!
Tanbelia
15.12.2019
Зимова вулиця

Акварель, 2019 рік, 57х57 см.

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ЭТОТ СНЕГ, СЛОВНО ЗВЕЗДЫ ВСЕЛЕННОЙ

Этот снег, словно звезды Вселенной,..

Он танцует, спускаясь с небес,

И приходит к нам в стихотворенье -

Про узоры, про реку, и лес...

Этот снег, словно белые точки, -

Многоточия  на душе...

Разплетает зима узелочки,

Оставляя двоих неглиже..

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ВНОВЬ ПРИХОДИТ ЗИМУШКА-ЗИМА

Вновь приходит зимушка-зима,

Снежной мошкары нам наколдует,

Обернеться сказкою сама, -

И узоры счастья нарисует!

Снова вечер - сказочный фонарь,

И снежинки бабочек во свете,

Повториться сказка, словно встарь,

И мы будем счастливы, как дети.

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

 

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ДОБРІ ВУЛИЧКИ РІДНОГО МІСТА

Добрі вулички рідного міста

Новорічну святкують пору,

Всюди радість - сніжинка іскриста,

Розсипає в дворах дітвору.

Місять снігу піддатливе тісто,

Добряків ліплять сніговиків,

І надвечір вдягають намисто 

З сяйва милих старих ліхтарів.

Рідне місто,  за день ти втомилось,

Й поринаєш у сон чарівний,

Хай все добре, що тобі наснилось,

Стане здійсненням бажаних мрій!

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
БІЛЕ ПОЛУМ'Я ЗИМИ

Біле полум'я зими

Снігом полонило віти, -

Розкошують сніжні квіти, -

Не чекай весни!

Аномалії життя -

Аномалії природи,

Ми ж самі  - творці погоди,

Чом тоді сумні?

Вже б весна давно співала,

Шепіт-щебет дарувала,

Та зима її приспала -

Подихом сумним.

І квітують ніжні віти,

А на них срібляться квіти,

Хоча, ніде правди діти, -

Наче весняні!

І буяють в мене досі 

Сніжно-білі  абрикоси,

Яблуневі ніжні коси

В блискітках зими!

І теплолюбивий персик

Диво-цвітом тішить серце,

Тітьки кличе тужно:"  Де ти?" 

Пролісок крізь сни...

Та прокинеться красуня,

І завісу хмар відсуне,

І прокотять небом луни -

Весняні громи!

Вже ось-ось пора радіти,

Сонцю ясному світити,

Подарує перші квіти

Усмішка весни!

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

 

 

 

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ

Ніч чарівна, казкова

Незабаром прилине,

Увійде в кожне серце:

І доросле, й дитини,

Посміхнеться ласкаво

Ліхтарями-зірками,

Завітає в хатину

Зі Святим Миколаєм.

Уночі, потихеньку,

Як засне вся малеча,

Принесе Миколайчик 

Подарунки нарешті.

Привітає зі святом

Всіх старанних, слухняних,

Може, здійсняться раптом

Заповітні бажання.

Сніг порипує тихо,

І мете завірюха,

Загортає зима

Сонну землю кожухом.

і ступа тихо нею

Ніч казкова, чарівна,

Срібні дзвони лунають,

Наче щира молитва...

Йде від  хати й до хати

Із торбиною щастя

Чарівник дуже добрий.

Щоб здійснити найкраще.

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
РІЗДВЯНА НІЧКА

Різдвяний вечір...Як вінчальні свічі,

Так душі сяють, щирістю ясні,

У ореолі таїнства величнім

Вони співають радості пісні.

Ялинок руки в голках-рукавичках,

Яскраві сукні в кульках і зірках,

І посміхається Різдвяна нічка

Зінницями-зірками в небесах.

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

 

 

2
Vote up!
Gallgera-1982
12.12.2019
ПОДАРУНОК ВІД ЗИМИ

Білий, білий, білий сніг

Десантує з неба!

І лягає нам до ніг,

Це, Ілля, для тебе

Подарунок від зими -

Доторкнись руками, -

Наче в небі хтось чудний

Бився подушками.

Може, добрий Дід Мороз 

З Бабою Зимою

Посварилися за щось, -

І зійшлись до бою.

Й полетіли із небес

Пухові пір'їнки!

Чи не чудо із чудес

Сіло на стежинки?

ГАЛИНА ГЕРАСИМЕНКО

2
Vote up!
Renaka
12.12.2019
Зимові спогади

Моє дитинство прийшлось на 90-ті роки минулого століття. То були злиденні часи для нашої сім'ї. Грошей іноді не вистачало на їжу. Та навіть за таких умов я вірила в новорічне диво. Перед святом я малювала листа Діду Морозу, бо писати ще не вміла, а як навчилася, то це стало традицією. В ньому зазвичай просила про нову іграшку, що бачила у подружок з більш забезпечених сімей. Аде Дід стабільно приносив мені під ялинку пакуночок з цукерками. Та я не ображалася на старого. Просто в цьому році я була недостатньо хорошою дівчинкою для нової ляльки, але й не надто вередливою, щоб зовсім лишитися без подарунку.

Ми з мамою підвішували цукерки на ялинку. Їх строкаті обгортки губилися серед блискучих скляних прикрас і дощику. Коли вдома не залишалось нічого смачного, то в мене з'явилася забавка - відшукувати в нетрях запашного ялинкового гілля солоденькі скарби.

Звісно, для малої мене зима була сповнена й інших радощів. З сусідською малечею ми будували сніжні фортеці, що були вищі, за наші голови. Ховаючись за ними, влаштовували баталії, жорстокості котрих позаздрили б найзапекліші бої давнини. Поцілити кому-небудь в голову – ото була радість! Визг і гамір стояв до неба!

До дому баба заводила мене мокрою, розчервонілою, в задубілій на дупі шубці й обліплених сніжними ковтунами рукавичках. Мама перевдягала мене під традиційні голосіння, що так не можна гуляти, що я, чого доброго, захворію, а грошей на ліки немає. Я робила максимально серйозне, як для чотирирічної дитини, обличчя, та погоджувалася з нею смиренними кивками. А на наступний день все повторювалося знову.

В шкільні роки часу для пустощів стало менше, тож доводилося приділяти їм увагу між уроками.

Бувало на початку грудня. Сидить весь клас тихенько, схилившись над зошитами. Раптом хтось вигукує: “Дивіться! Сніг пішов!” І діти зриваються зі своїх місць, підбігають до вікон, юрбляться, гомонять. Наче зграя горобчиків шумних, метушливих. Вчителька свариться. Закликає всіх сісти за парти та вести себе чемно. Проте їй вже зрозуміло, що своєю уявою ми всі там, на подвір'ї, де великі пухнасті сніжинки товстим шаром вкривають ганок.

Діти нетерпляче соваються на своїх маленьких стільчиках. Їх очі блищать. Дзвінок з уроку – наче стартовий сигнал. Немає часу одягатися, всі біжать як є, в шкільній формі та змінному взутті. Проносяться коридорами, злітають по сходинках. По дорозі до нашого класу приєднується сусідній, потім ще один, і так допоки юрба не перетворюється в могутній потік, що зносить все на своєму шляху.

Тихоні жмуться до стін, викладачі від гріха подалі ховаються в учительській. 

Охоронець на виході зі школи намагається зупинити цей безлад, але всім байдуже на його суровий голос і грізно здвинуті брови. Натовп дітей оминає його, як річка оминає скелю, та веселою юрбою висипає на двір. А там вже починаються справжні веселощі! За двадцять хвилин перерви ми встигали промокнути до нитки, набати купу синців, роздерти коліна, пересваритися один з одним. Звуки, які при цьому лунали на всю вулицю, то був одночасно сміх, регіт, і верещання, й крик, сповнений справжнього козацького азарту та звитяги.

Якось охоронець додумався закрити двері до того, як продзвенів дзвінок на перерву. Натовп дітей вдарився в них, на мить задумався, а потім розвернувся та понісся в зворотньому напрямку. Вартовий переможно посміхався в сиві вуса. Та зарано він радів. Школярі вторглися до кабінету першачків, відчинили навстіж вікна та через них повистрибували надвір. Бідні малюки перелякалися не на жарт, а їх молоденькій вчительці, що тільки закінчила педагогічний вуз, вперше в житті довелося пити валер'янку.

В школу ми поверталися спітнілі та щасливі. На темному від мастики паркеті залишалися наші вогкі та брудні сліди. Ми розсідалися за облізлі дерев'яні парти, відкривали старенькі розтріпані підручники. Вчителька відчитувала нас суворо, але куточки її очей посміхалися спогадами власного дитинства. 

Ввечері, коли я поверталася додому, то отримувала наганяй від мами. Звісно, що вона вже знала про шкільні всі мої витівки у школі. Та сварилася вона не через це. Витративши велику перерву на ігри, я не встигла пообідати, і мама переживала, що я весь день була голодна.

Після вечері наступав час кіно. Баба смажила насіння соняшнику на великій чавунній сковороді. Насипала його в скляну салатницю й ми всією сім'єю лузгали солені, ще теплі бубки, переглядаючи фільм по пузатому телевізору з чорно-білим екраном. Я накривала ноги волохатою ковдрою, щоб вони не мерзли, тулилася під бік до мами.

За вікном теплом світилися вікна дому навпроти. Йшов сніг. Там було холодно та темно. Але я знала, що зима обов'язково закінчиться. Так само як і у нас обов'язково все буде добре. Бо ми тут, всі разом, живі й здорові, а це найголовніше.

2
Vote up!
Tanbelia
11.12.2019
Узгір'я взимку

Акварель, 57х57 см, 2019 рік.

2
Vote up!
Victor
8.12.2019
"Вночі зима тихесенько прийшла"
2
Vote up!
LILBAR
6.12.2019
Скоро .Новый год

Скоро, скоро Новый год!
Он торопится, идёт! 
Постучится в двери к нам:
Дети, здравствуйте, я к вам!

Праздник мы встречаем,
Ёлку наряжаем, 
Вешаем игрушки,
Шарики, хлопушки...

Скоро Дед Мороз придёт, 
Нам подарки принесёт - 
Яблоки, конфеты..

2
Vote up!
033mexicana
4.12.2019
Чарівне дійство зими

Ось прийшла до нас пора,
Снігом землю притрусила.
Білокрилая зима --
Чудо-настрій оселила.

На прилавках, в магазині
вже яскраво миготять.
Це - гірлянди, на вітрині, 
всі спішать собі придбать.

Щоб оселі прикрашати
до Різдвяних свят.
І красою дивувати
Всіх дорослих та малят.

Заспіває колядою
Ціла Україна,
І зрадіє народженню
Божого Сина.

І надійдуть святкування
у кожную хату.
Та посипляться вітання
Й радості багато!!!

Закружляє у таночку
зимовая казка.
Та поселяться у серці
Ніжне тепло й ласка.

Ой ця зимонька - зима,
приморозить, закружляє.
Веселішої нема,
як на українськім краю!!!

Щиро зичу всім добра,
миру, радості, достатку!,
А усе що загадали -
Принесе вам Янголятко!..

Христина Свистун

2
Vote up!
Tanbelia
4.12.2019
Узгір'я взимку

Акварель, 57х57 см, 2019 рік.

2
Vote up!
amarata
3.12.2019
С тоской, так нежно мы срываем

С тоской, так нежно мы срываем
Последний лист календаря,
Но запах ели – грусть излечит,
Как в детстве голову кружа.

И с каждым годом все быстрее,
Нас мчит жизни локомотив,
Прожив отрезок – в год длинною,
Вновь строим планы – жить спешим…

А в полночь – ночью новогодней
Мы в детство, вновь откроем дверь,
И шепот ангелов услышим:
Счастье в пути, только поверь!

© Конюхова Марина

 

2
Vote up!
VALYA
3.12.2019
ПРОЗА.

А зима - это зимняя сказка.
Это - танец снежинок.
Это - запах мандарин.
Это - ёлка в доме.
Это - вера в чудеса.

2
Vote up!
IgorNevzgliad
29.11.2019
Свята наближаються...
2
Vote up!
Светлана
29.11.2019
Штучність

Штучний сніг,ялинка штучна,
Штучні квіти й пелюстки,
Важко навіть розрізнити
Штучні й справжні колючки.

Штучні нігті,штучні вії,
Штучні шуби і хутро,
Штучний дощ і заметілі,
Штучне світла джерело

Штучні посмішки і сльози,
Штучні ріки й острови,
Поглинає побут штучність-
З цим змирися і живи!

І супутники теж штучні
Запустили із Землі,
Штучні мови утворили,
Штучну їжу й кришталі.

Вже і шлюби навіть штучні,
Штучний навіть інтелект!
Тут синоніми невлучні,
Буде штучний вже ефект.

Штучні овочі і фрукти-
Для декору лиш вони,
А от небо й штучну Землю
Для життя ще не знайшли.

 

2
Vote up!
Светлана
29.11.2019
Зими підтанули сліди

Дощі змивають сум небес-
Сплакнула осінь.
Зими підтанули сліди-
Змарніла просинь.

Уважно дивиться ліхтар
В калюжі-очі,
Ховає радість і печаль
У сни пророчі.

Будинки мокрі і німі
Шукають світла,
Краса ошатна за вікном
В цю мить поблідла.

Тихо потріскують дрова
В печі до ранку,
Дарує вечір тишу днів,
Мов забаганку.

У грудні плачуть небеса,
Сумують ночі,
А на столі горить свіча,
І піч регоче.

І мокрий плащ висить в кутку,
В теплі стряхає,
В обіймах хатнього тепла
Свіча згасає.

2
Vote up!
творчість
28.11.2019
Сніжинки
2
Vote up!
val3112
28.11.2019
Новорічна полька

Вітерець  –  музика  гарний
Танцюрист  він  хоч  куди.
Взяв  сніжинок    оберемок
Носить  їх  туди-сюди.

Приспів:

Ніжками  туп,  туп,  туп
Йди  до  нас  і  не  барись!
Ручками  ляп,  ляп,  ляп
Ну  ж  бо,  хутко  посміхнись!

То    повіє  легко,  ніжно.
То  закрутить,  замете.
З  Віхолою  зимно,  сніжно
В  полі    вже  рядно  плете.

Приспів

Ніжками  туп,  туп,  туп
Йди  до  нас  і  не  барись!
Ручками  ляп,  ляп,  ляп
Ну  ж  бо,  хутко  посміхнись!

Хуртовина  з  вітром  в  парі
Крутять  па  аж  гай  шумить
Дід  Мороз    Снігову  бабу
В  коло  хоче  запросить  .

Приспів

Ніжками  туп,  туп,  туп
Йди  до  нас  і  не  барись!
Ручками  ляп,  ляп,  ляп
Ну  ж  бо,  хутко  посміхнись!

А  Снігурка    граціозно
Чобітками    цок,  цок,  цок
Закохався  в  неї    дуже
Старий  Дід  –  лісовичок.

Приспів

Ніжками  туп,  туп,  туп
Йди  до  нас  і  не  барись!
Ручками  ляп,  ляп,  ляп
Ну  ж  бо,  хутко  посміхнись!

2
Vote up!
Таїсія
28.11.2019
Родительский дом

А знаете, я хочу уехать...

Хочу уехать туда, где вас нет.

Хочу по сугробам побегать

И оставить там свой след.

Хочу уехать туда, где ждут,

Где елку у камина наряжают, 

Где метели сутками метут,

И меня всегда с улыбкою встречают.

Хочу уехать туда, где буду бегать босяком

На улицу по сугробам за углем.

А потом сидеть у печки и дрожать,

И смотреть, как снежки закипают и парят.

Хочу туда, где треск мороза 

За сотни метров под ногами слышен,

Где хукаешь в ладони, потираешь носа

И лезешь снова на "коньколыжи".

Когда носков три пары на ногах

И шарф намотан на носу, глазах, ушах...

В общем, хочу я домой,

Ведь только там так тепло морозною зимой!

Таисия Рудая

2
Vote up!
Юлія Гриценко
28.11.2019
Теплий чай
2
Vote up!
Тетяна Майстриня
26.11.2019
Свято наближається, ялинка наряджається
2
Vote up!
zIrochka
26.11.2019
Годинник настінний "Зимова галактика"
2
Vote up!
Karinchik
26.11.2019
Зимовий вечір
2
Vote up!
VALYA
25.11.2019
НОВОГОДНИЕ И РОЖДЕСТВЕНСКИЕ СКАЗКИ.

                 « ПОДАРУНОК ДЛЯ ЯЛИНОЧКИ»

Жив в одному звичайному лісі незвичайний маленький Їжачок, у якого було багато різнокольорових голок на спинці. Одного разу перед Новим роком він відправився в ліс і побачив, як люди, приїхавши в ліс зрубували красиві ялинки  і відвезли їх додому, щоб прикрасити ними свої хатинки.. А інші люди, які не хотіли брати додому ялиночку просто зрізували з них гілки і залишали їх негарними і зрубаними лежати на снігу. Маленькому Їжачку так стало шкода цих колись  красивих лісових красунь, що  він заплакав і не знав, як їм допогти. Тут крізь сльози їжачок побачив Діда Мороза, який на лижах кудись  поспішав. Побачивши Їжачка він зупинився і запитав –« Їжачок ти чому плачеш?» - «Дивися, Дідусь Мороз, скільки ялинок зламаних в лісі, адже скоро Новий рік і треба, щоб і ці ялиночки прикрасили собою чиїсь дома». Новорічний чарівник сів на пеньок замислився, а потім сказав –« А ми зараз разом допоможемо нашим ялиночкам». Старий - чарівник поставив  перед собою  свій мішок і став витягувати звідти іграшки і новорічні гірлянди.
Тут  з - за снігового замету вибіг Зайчик, потім Білочка, декілька Снігурів два веселі Горобці  в новорічних  ковпаках.
- Ми теж хочемо вам допомогти, хором проспівали лісові звіри..І Дід Мороз став кожному роздавати новорічні прикраси для ялиночок і коли Зайчик або Білочка торкалися до  зламаних ялиночок  іграшками або гірляндами, вони оживали і  підіймалися,  перетворювавшись на найкрасивіших новорічних красунь. Маленький Їжачок побачив, як Зайчик намагався підняти одну маленьку ялиночку, але вона не могла піднятися, тому що  декілька гілок і стовбур, на якому вона стояла був зломлений, а гілок не було. Побачили інші ялиночки свою лісову подругу без гілок і стали їй давати свої. Гілок на ялиночці виявилося так багато, що вона стала пишною і красивою. І тут у Діда мороза в чарівному мішку закінчилися іграшки і прикраси. І тоді інші ялиночки подарували Зайчикові свої іграшки, які яскраво і святково виблискували. Побачивши себе красивою, пишна ялиночка звернулася до своїх друзів – «Спасибі вам друзі за такий прекрасний подарунок, за те що я теж стала красивою і можу прикрасити собою свято. Настав день, багато ялиночок  люди понесли в свої домівки..А на інший день Дід Мороз і Снігуронька  разом з друзями і пишною ялиночкою зустріли Новий рік!

 

 

2
Vote up!
amarata
25.11.2019
Сегодня день в году особый

Сегодня день в году особый
Канун святого Рождества,
На небе ярко засияет
Нам Вифлеемская звезда.

Спаситель в эту ночь родился
И мы сегодня все волхвы,
Идём через сугробы к храму
Ради спасения души.

Хоть снова мы живём в неволе
Как много тысяч лет назад,
Мы доверяем Божьей воле
И мужеству наших солдат.

© Конюхова Марина

2
Vote up!
anastasi_17
24.11.2019
Зима-свято!

Бронзовими барвами осінь відійшла

Зима знов повернулася,щоб радість дарувать

Борульки кришталеві блистять,наче сльози

Сміх,як голос-дзвін щебече і день,і вечір

А пташки полетіли,радість залишили

Літали хмари,сніг свій нам віддали

На вулиці зима шати свої має,та до них всіх підпускає

Щедра зима,всіх нагородила

Дерева білим,наче цвітом,а людей- веселим святом

               Веселих свят!

2
Vote up!
anastasi_17
24.11.2019
Зима-свято!

Бронзовими барвами осінь відійшла

Зима знов повернулася,щоб радість дарувать

Борульки кришталеві блистять,наче сльози

Сміх,як голос-дзвін щебече і день,і вечір

А пташки полетіли,радість залишили

Літали хмари,сніг свій нам віддали

На вулиці зима шати свої має,та до них всіх підпускає

Щедра зима,всіх нагородила

Дерева білим,наче цвітом,а людей- веселим святом

               Веселих свят!

2
Vote up!
marta.iva20uker.net@gmail.com
24.11.2019
нрворічний вірш

зновим роком з новім щастям

пусть завжди іскряться успіх радість і кохання

хай здісняться всі бажання

3
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
6.12.2019
РОЖДЕСТВЕНСКАЯ НОЧЬ

Синей лёгкою шалью,

Ночь спустилась на Землю.

За безбрежною далью,

Покатился сон тенью.

Все уснули сном сладким.

Свет в окошках не светит.

Лиш Звезда светом ярким,

Светит тем, кто не дремлет.

Лиш в Вертепе убогом

Свет в окошке не гаснет.

Над младенцем и Богом

Мать склонилась у яслей.

Вся объята Любовью,

Но встревожено сердце :

С необычной судьбою,

Видит Бога - младенца.

Пастухи приходили,

Расказали, как с неба,

Все Небесные Силы

Славу Господу пели.

И Волхвы из далёка

В след Звезде шли дорогой,

Чтоб увидеть Свет новый,

И уверовать в Бога.

Всё вокруг было тихо,

Время ночи стекало,

Спал Младенец так мило.

Всё вокруг тихо спало...

Мария   Верховец

 

3
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
5.12.2019
КОЛИСКОВА

Засинає донечка, тихо спить синочок.

Колискову пісеньку воркотить коточок.

Зіроньки всміхаються, дивляться в віконце.

Тихо, тихо сон іде. Вже  заснуло й сонце.

Тихо вже в кімнаті, нічка сонно дихає.

За вікном в садочку розгулялась віхола.

Ми її не впустимо, хай як не старається,

На дорогах килимом білим застеляється.

Хай насняться ластівки весняні, веселі,

Що несуть на крилоньках, щастя до оселі.

Щоб зігрілось серденько у теплі й любові,

І вуста всміхалися у ласкавім слові.

Спіть мої ріднесенькі, спіть мої кохані.

Хай вам посміхаються тихі зорі ранні.

Хай дороги - доленьки ляжуть рушниками.

Із доріг далеченких, вас ведуть до мами.

Марія   Верховець

3
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
5.12.2019
СНІЖИНКИ

Летять і падають сніжинки,

Легкі, маленькі, мов пушинки.

Лягають тихо нам під ноги,

Мов  білі рушники, дороги.

Сніжинки падають на вії.

З - під вій всміхнулись очі сині.

Лягають на теплі долоні,

Всміхнулися вуста червоні.

Прийшла зима морозна, сніжна,

Та на душі чомусь так ніжно.

Печалі вкрилися снігами,

Душа із чистими думками.

Так біло, чисто, як ніколи.

Так урочисто все довкола.

І білий сніг із неба сипле,

Земля у білих снігах квітне.

Марія   Верховець

 

 

3
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
4.12.2019
РІЗДВЯНА НІЧ

У глибоких снігах спочиває Земля.

В голубих небесах тихо мріє Зоря.

Дивна тиша навкруг, вечір скинув вуаль,

Нею світ обгорнув, синь свою розлива.

Учеканні Земля, у чеканні душа.

Як колись  у Вертеп пастухи  поспіша.

Піднімаємо очі і шукаєм Зорю,

Щоб піти із Волхвами поклонитись Царю.

І несуть Східні - Царі свої дивні дари.

Ну, а ми принесемо свого серця скарби -

Чи Любов, чи Надію, а чи Віру міцну,

У всіх серце зрадіє Немовляті - Христу.

Не у шатах розкішних у палати прийшов,

А у біднім Вертепі собі місце знайшов,

Щоб знайти і зібрати заблукалих " овець",

І Любов`ю торкнути зачерствілих сердець.

А в Вертепі убогім тихо пісня луна.

Матір Божа Марія колискову співа.

І схилився Іосиф, спогляда на маля,

А навкруг нічна тиша, і все сон огорта.

Диво це споглядають тихі, мирні воли.

На колінця схилились ягнята малі.

І у тиші завмерла Вселенна уся...

Над Вертепом, над світом світить Божа Зоря.

Марія  Верховець

3
Vote up!
Светлана
29.11.2019
Зимове надвечір'я

Засніжене місто,
І парк засніжився,
А час покривалом
Із снігу укрився.

Он клен білі пасма
Під шапку ховає,
Зима на ялини
Агат розсипає.

Стрімкі заметілі
Кружляють у танці,
Фарбує мороз
На калині рум'янці.

Засніжились дні,
Й довгі ночі біліють,
Холодні вітри
У степах шаленіють.

Мій погляд дивує
Декор із сніжинок,
І блиск кришталю
У сльозинах льодинок.

Засніжені люди,
Й думки засніжились,
Їх погляди теплі
В снігах розчинились..
 

3
Vote up!
galinaastra
27.11.2019
Дзинь-дзелень
3
Vote up!
galinaastra
27.11.2019
новорічний передзвін
3
Vote up!
Andrij9
26.11.2019
Святкові прикраси
3
Vote up!
Andrij9
26.11.2019
Зимові сніжинки
3
Vote up!
Тетяна Майстриня
26.11.2019
Символ 2020 року
3
Vote up!
Тетяна Майстриня
26.11.2019
Мері готова прикрасити ялинку
3
Vote up!
Тетяна Майстриня
26.11.2019
Головний персонаж 2020 року
3
Vote up!
Тетяна Майстриня
26.11.2019
Новорічний вінок
3
Vote up!
Ольга0208
26.11.2019
Зима чаривниця
4
Vote up!
tarasenko_art_ua
10.12.2019
Новорічний магніт-сувенір, 2020 (5)
4
Vote up!
tarasenko_art_ua
10.12.2019
Новорічний магніт-сувенір 2020. (3)
4
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
6.12.2019
ЗИМА

Летять сніжинки - балеринки,

Для нас дарує їх зима.

І дива білого картинки

Навкруг, аж колом голова.

У дрімоті стоять берізки,

Їм, мабуть сняться теплі сни.

І помережені доріжки,

Втоптали лапками птахи.

Мов зажурилась сива хмара,

В зажурі крила простягла.

Мабуть хмарок білих отара,

З собою в мандри не взяла.

Співає вітер пісню з тиха,

Веде сніжинок у танок.

Зима холодна, а всеж мила

Дарує безліч нам казок.

Марія   Верховець

4
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
5.12.2019
ЗАМЕТІЛЬ

Заметіль. О,яка заметіль !

Наче світ весь потонув в снігу.

В білім мареві вся далечінь,

І в тім мареві білім іду.

Розгулялась красуня зима,

В білім танці кружляють сніги.

І така їй охота взяла -

Засипає усе навкруги.

Наче хоче приспати геть все,

Щоб не тільки дерева й поля,

В сні чекали весну над усе,

А й душа невгамовна моя.

Та даремно, мене не приспиш,

Не схолодиш тепла у душі -

Лише стане у серці тепліш

Від цієї навколо краси.

Заметіль...О, яка заметіль !

Не згубися, любове моя...

Обізвись крізь снігів далечінь,

Засвітись, як незгасна Зоря.

Марія   Верховець

4
Vote up!
mariamariaverh77@gmail.com
4.12.2019
РІЗДВЯНА НІЧ

У глибоких снігах спочиває Земля.

В голубих небесах тихо мріє Зоря.

Дивна тиша навкруг, вечір скинув вуаль,

Нею світ обгорнув, синь свою розлива.

Учеканні Земля, у чеканні душа.

Як колись  у Вертеп пастухи  поспіша.

Піднімаємо очі і шукаєм Зорю,

Щоб піти із Волхвами поклонитись Царю.

І несуть Східні - Царі свої дивні дари.

Ну, а ми принесемо свого серця скарби -

Чи Любов, чи Надію, а чи Віру міцну,

У всіх серце зрадіє Немовляті - Христу.

Не у шатах розкішних у палати прийшов,

А у біднім Вертепі собі місце знайшов,

Щоб знайти і зібрати заблукалих " овець",

І Любов`ю торкнути зачерствілих сердець.

А в Вертепі убогім тихо пісня луна.

Матір Божа Марія колискову співа.

І схилився Іосиф, спогляда на маля,

А навкруг нічна тиша, і все сон огорта.

Диво це споглядають тихі, мирні воли.

На колінця схилились ягнята малі.

І у тиші завмерла Вселенна уся...

Над Вертепом, над світом світить Божа Зоря.

Марія  Верховець

4
Vote up!
dima23121994
30.11.2019
Автомобиль Газ 31029 Волга

Автомобіль зроблений з деревяних паличок,пили,ножа,клею,акрилової фарби,целофану та матового лаку

4
Vote up!
SmallSirLife@ukr.net
27.11.2019
Різдво
4
Vote up!
Nata Gruppi
26.11.2019
Зима близько
4
Vote up!
VALYA
24.11.2019
НОВОГОДНИЕ И РОЖДЕСТВЕНСКИЕ СКАЗКИ.

                                                         

 

 

     ПОДАРУНОК ЛІСОВОЇ ФЕЇ.            

 

 

У ніч перед Різдвом гномик Джем сидів перед каміном і читав своїм лісовим друзям казку. Ялиночка сяяла різнокольоровими кульками й іграшками, даруючи всім святковий настрій.

Раптом гномик Джем помітив, що лише Їжачок не слухав його казку а замріяно дивився у вікно. Гномик також поглянув у вікно і побачив на небі маленьку зірочку. Він впізнав її. Адже це була його зоряна подружка, яскрава Зіронька. Вона світила просто у вікно і гномик зрозумів, що вона хоче щось повідомити йому. І тільки – но Джем відчинив вікно, як білосніжні сніжинки залетіли до будиночка, і в цьому сніговому вихорі він побачив свою любу бабусю, лісову фею.

- Бабусю, - радісно вигукнув гномик. – Як добре, що ти прилетіла до мене, і він простягнув назустріч їй руки щоб обняти – Бабусю, я не вірю, що бачу тебе перед собою. Ти перетворилася на мою Зіроньку?

Коли фея обійняла його, Джем знову відчув себе маленьким, як колись у дитинстві.

- Я прийшла до вас, щоб подарувати Різдвяну зірку. Завтра ж свято, а ваша ялинонька без зірки.

Маленькі звірята зраділи і подивилися на ялиночку, на верхівці якої не було прикраси.

- Але як? Адже небо далеко від нас, а ми такі маленькі, - запитав Їжачок. – Навіть Білочка не зможе дістати її з найвищого дерева.

- А я, хоч і вмію літати, також не зможу її дістати, сумно додав Горобчик.

Лісова фея, побачивши, як всі друзі – звірята гномика Джема засумували, поквапилась їх заспокоїти. Бабуся повернулася до вікна, і гномик побачив у неї на долоні яскраву зірочку. Фея змахнула рукою, і на ялинці враз засяяла зірка. Звірята зачудовано дивилися на дивовижну зірку і різнокольорові коробки з подарунками, які з явилися під ялинкою. Джем поглянув навкруги і зрозумів, що бабуся зникла.

Він підійшов до вікна, усміхнувся, подивився на небо, де серед багатьох зірочок знайшов свою Зіроньку і промовив: « Щасливого Різдва дорога бабусю!»     

 

 

 

 

 

 

                        ДОБРИЙ ВОВК.

 

На невеличкій галявині серед високих, струнких беріз і ялинок, які, немов принцеси, одяглися у свої зимові шубки, примостився маленький будиночок.

Жили в ньому їжачок, зайчик і руденька білочка. У будиночку було тепло і затишно, за столом, перед каміном, сиділи троє друзів та готувалися до новорічних свят. Зайчик вибирав найбільшу морквину, щоб потім прикрасити нею ялинку. Білочка читала листи до Діда Мороза, які йому писали діти, вона дуже хотіла, щоб кожна дитина на Землі на свято отримала подарунок, про який мріяла. Білочка складала листи і красиві листівки у великий чарівний мішок Діда Мороза. Вона знала, що як тільки Дід Мороз торкнеться мішка, всі листи там перетворяться на подарунки, які він понесе маленьким діточкам на новорічні свята. Їжачок, сидячи серед новорічних іграшок, якими друзі хотіли прикрасити ялинку, дивився у вікно – він чекав на Діда Мороза. Йому хотілося, щоб старий чарівник зими побачив, як гарно він прикрасив будиночок.

У дворі сидів сірий вовк і заглядав у віконце. Йому дуже хотілося бути там, у теплій кімнатці, серед лісових друзів.

Лісові звірі не товаришували з вовком, бо боялися його. Та насправді вовк був дуже добрим і нікого не хотів ображати, але коли він намагався з ким – небудь у лісі потоваришувати, всі від нього тікали. А сіроманцю так хотілося мати друзів. Раптом він почув, що хтось плаче. Він озирнувся і побачив маленьке сіре мишеня. Вовку стало шкода і він тихо промовив: « Не бійся мене, мишеня, я маленьких не ображаю».

Вщухла метелиця, і зимовий ліс поринув у сон. А вовк з мишеням сиділи вдвох під ялинкою неподалік від будиночка.

Вранці вийшли зайчик, білочка, їжачок і побачили вовка, який спав і тримав маленьке мишеня в лапах. Друзі дуже здивувалися, адже вони вважали вовка злим, а він всю ніч зігрівав маленьке мишенятко від холоду. Друзі вирішили, що щойно вовк з мишеням прокинуться, вони запросять їх у гості разом зустрічати Новій рік!

 

 

 

 

 

 

 

                          НОВИЙ РІК.

 

 

У  лісі настала зима, і гномик Джем із друзями почав готуватися до Нового року. Гномик дістав з горища велику коробку с яскравими іграшками, роздав їх усім друзям, і вони розбіглися по домівкам наряджати ялинки. І почали чекати у гості Діда Мороза і Снігурочку, адже писали йому листи і красиві новорічні листівки, які віддавали Джему. А той щоранку брав свої лижі й вирушав до лісу, де залишав послання під ялинками.

- Чому Дідусь Мороз із Снігуронькою до нас зовсім не помпішають в гості, адже ми все зробили для того, щоб зустріти Новий рік, - сказав зайчик. – Може, ми щось забули? – відповів Джем оглядаючи ліс. –

Звісно, забули. Як же Дід Мороз знайде дорогу до нас? Адже ми не прикрасили наші будиночки і дерева гірляндами, - підсказала руда білочка.- Дід Мороз побачить різнокольорові вогники усюди і зрозуміє, що в лісі теж зустрічають Новий Рік і чекають на нього з нетерпінням.

Тож засяяв увесь ліс яскравими вогниками і красивий стояв в очікуванні новорічного свята. А тем часом Дід Мороз довго шукав у лісі дорогу до звірят, і побачивши вогники, швидко зорієнтувався.

І ось гномик і його друзі почули передзвін вселих новорічних дзвіночків.

А Дід Мороз із Снігуронькою побачили, як  назустріч їм біжать усі лісові звірі та Джем.

- З Новим роком, мої маленькі друзі! – промовив радісно Дід Мороз, ударив своєю чарівною палицею, і засяяла у лісі красива велика ялинка, яку він привіз із собою. А коли під ялинкою кожен знайшов, те про що мріяв, радості не було меж.

 

 

                 «НЕКРАСИВА  ЯЛИНКА»

В одному великому старому казковому лісі жила собі Ялинонька.

Вона вважала себе незугарною серед своїх подруг, тому що була

високою з кривим стовбуром. А ще на ній було обмаль гілок.

Коли дмухав вітер, вона завжди лякалася, побоюючись,

що його пориви зламають її.

Щороку, спостерігаючи, як напередодні Новорічних свят люди проходять повз неї, аби вибрати додому найкрасивіших її зелених подруг, щоб прикрасити їх гірляндами, різнокольоровими кульками і вогниками.

Ялинка заздрила. Її було так образливо, що ніхто не звертає на неї уваги.

Одного разу вона, як завжди в цей час одягнена в снігову шубку, стояла і слухала голоси зимового лісу. Раптом у лісі в ніч  вплівся… дитячий плач. Ялинка здивувалася, стала озиратись на всі боки і нарешті побачила серед лісової зимової краси маленьку дівчинку, яка здавалася такою крихітною серед величезних дерев. Вона плачучи, стирала долонькою сльозинки, які рясно котилися з її розчервонілих від морозу щічок. Дівчинка певно, заблукала у лісі і тепер не знала, як їй повернутися додому. На ручі у неї була лише одна рукавичка і дівчинка міцно тримала нею мотузок своїх санчат.

Ялинка прислухалася до тиші лісу, спостерігаючись почути голоси людей, які шукають дівчинку, та довкола було тихо. А маленька дівчинка все плакала, намагаючись зігріти рученята, хукала на них. Коли вечерні сутінки огорнули ліс, некрасива Ялинка зрозуміла, що окрім неї, ніхто не врятує дівчинку від холоду. Тоді вона простягла свої міцні гілки, накинула на них мотузок від санчат і, чого – лише не трапляється у казковому лісі під Новий Рік! Напружившись з усіх сил, відірвалася від землі. Так почався її довгий шлях.

Дорога з лісу була важкою розгулялася хуртовина, однак Ялинка шкандибала на своїх кривеньких корінцях, переставляючи їх, як ніжки, глибокому – глибокому снігу. Іноді падала, тоді їй здавалося, що вона не зможе підвестись. Але думки про маленьку дівчинку додавали їй сили і Ялинка продовжувала рухатися вперед, тягнучи за собою санчата.

Раптом крізь снігову заметіль вона побачила блідий вогник, а шум вітру доніс чиїсь голоси. Та подих холодної завії, що налетіла, звалила тендітне деревце. Ялинка впала на санчата, щільно вкривши своїми гілками маленьку дівчинку…

… У хаті було тепло й гамірно, лунав сміх. Ялинці здалося, що вона спить і дивиться гарний сон. Вона побачила себе у великому дзеркалі – вбрану у блискучий дощик, у золотих шишках, різнобарвних іграшках. І зовсім не помітно, що стовбур у неї нерівний, а гілок мало.

Ялинка ніколи не уявляла, що може стати такою красунею.

 Це був не сон! Їй усміхалася маленька дівчинка, котра тепер була схожа на казкову принцесу. І Ялинка зрозуміла: її мрія збулася вона прикрасила собою Новорічне свято. Різнокольорові гірлянди мерехтіли, виблискувала різдвяна зірка. А сміх дівчинки, котру Ялинка врятувала у зимовому лісі, лунав голосніше за новорічні дзвіночки.

                    

              «  НОВОРІЧНЕ БАЖАННЯ»

 

В одному звичайному лісі з явився казковий Дід Мороз, щоб подарувати його мешканцям напередодні Нового року та Різдва, віру, надію і любові.

Срібні дзвіночки на його санях заполонили все навкруги дивною святковою мелодією, під яку так приємно було готуватися до новорічних свят. Цього зимового дня очікувало на них у своїй нірці – хатинці і маленьке сіре зайченя. Перед ним лежала невеличка помаранчева морквина, котру він збирався прикрасити яскравою стрічкою і подарувати на Новий рік своїй мамі. Він знайшов її ще восени на городі у сусіда – ведмедя, і хоча сам дуже любив ласувати морквою, готуючи матусі сюрприз, довгий час мужньо втримувався від спокуси.

Його матуся тим часом в язала своєму синочку рукавички і шапочку, також у подарунок, і крадькома спостерігала, як її малюк старанно намагається зав язати гарний бантик на зеленому морквинні. Та морквинка здалася зайченяті такою спокусливою, що він не втримався і відкусив маленький шматочок, потім так захопився, що не помітив, як у лапках залишилося лише морквиння. А коли нарешті усвідомив, що сталося, то гірко – гірко заплакав.

Стара зайчиха тихенько піднялася з крісла, накинула пухнасту шаль, і нічого не сказавши синові, вийшла з нірки – хатинки. Її шлях проліг до затишної домівки Діда Мороза.

У новорічну ніч маленькому зайченяті було дуже сумно, адже він не мав подарунка для матусі. Удвох вони прикрашали ялинку, та навіть це не змогло розважити малюка. Годинник пробив північ, зайченя загадало бажання, дуже сподіваючись, що диво трапиться. Стоячі біля вікна і вдивляючись в темряву, раптом помітив, як повз віконце промайнули сани, на яких сидів Дід Мороз. Побачивши малюка, він нахилився і щось прошепотів своїй помічниці – метелиці. Зайченя навіть не помітило, як у вікно залетіли кілька пухнастх сніжинок і щось тихенько поклали під ялинку.

« Синку, чому ти й досі не подивився на подарунки, адже Новий рік вже настав? « - запитала матуся. « Мамо, я не приготував – начало виправдувався  зайченя. -  А ти пошукай під ялинкою! – ласкаво перебила його стара зайчиха і усміхнулася так, як це можуть лише мами. Зайченя підскочило до ялинки, побачило… Велику морквину і щасливо усміхаючись, простягнуло її мамі. Новорічне бажання здійснилося. А мама – зайчиха раділа чи найбільше. Її

Таємницю знав лише Дід Мороз, а він, звісно ж, умів берегти чужі секрети.

                 « НОВОРІЧНИЙ  КЛОПІТ»

 

 

Прийшла зима, і ліс, якому жив гномик Джем, перетворився на зимову казку.

Тепер дерева одягли інше вбрання і стояли вкриті інеєм у білосніжних шубках. На них, немов намисто червоніла горобина і можна було побачити снігурів. Ялинки, розкинувши свої лапи, чекали, що скоро вони вирушать на новорічний казковий бал, де їх прикрасять яскравими блискучими іграшками. Зимиовий ліс був наповнений звуками, які так любив Джем, адже він міг впізнати кожен. Ось руді білки – непосиди стрибають з гілки на гілку, а он стара ворона пролетіла над лісом, сповіщаючи, що скоро Новий рік. Горобець, побачивши гномика, підлетів до нього і сказав « Ти знаєш, Джеме, ворона розносить чутки у лісі, що загубився Дід Мороз « Гномик, звичайно ж, не повірив йому і сказав: « Дід Мороз не може заблукати а лісі, адже лісові стежки обов ясково приведуть його до нас. Але в лісу багато снігу і йому буде важко добиратится. Ми можемо піти йому назустріч і розчистити доріжки «. І гномик разом зі друзями вирушили назустріч Дідові Морозу.

Протягом двох днів вони чистили сніг, прибирали з дороги гілки, наряжали ялинки. До вечора третього дня ліс вже був прибранний. А коли почувся дзвін дзвіночків, усі зрозуміли, що це Дідусь Мороз зі Снігоронькою їдуть до них у гості, щоб разом зустріти Новий Рік!.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          " НОВОРІЧНИЙ ПОДАРУНОК "

 

     У ліс, де з'явився рудий гномик Рижик, прийшла зима. Коли маленький гномик побачив ліс в білосніжному красивому вбранні, йому здалося, що він потрапив в якусь чарівну країну і ця холодна, крижана краса королеви зими, йому дуже сподобалася. Йому подобалося спостерігати, як кружляли на холодному вітрі легкі, пухнасті і колючі сніжинки.

Гномик любив слухати пісні хуртовини, які так гарно співала сніжна королева - Зима. Рижик   боявся снігову завірюху, а потім він до неї звик, і тепер сидячи перед вікном свого маленького будиночка, він спостерігав за хуртовиною, що кружляла в красивому

танці ,запросивши на танець  сніжинки і вітер. У будиночку гномика було дуже тепло і затишно. В не великому каміні горів вогонь. А гномик мріяв про сніговика. про якого йому розповідала його подруга – берізка. Гномик дуже хотів, щоб у нього теж з'явився такий друг. - Завтра я піду в ліс і знайду сніговика, він напевно десь в лісі живе. подумав гномик і з цією радісною думкою ліг спати.

Прокинувся гномик рано, умився, поснідав і вирішив відправитися в ліс. Він сподівався, що обов'язково в лісі зустріне сніговика.    Снігу  в лісі намело багато, значить і сніговик десь повинен бути тут серед снігових наметів.

- Привіт Рижик! - промовила білочка з пухнастим хвостиком і в теплій шубці. - А куди це ти йдеш в лісі, за ніч так багато снігу намело. - Я йду шукати сніговика.

- Ой, довго тобі доведеться його шукати, промовила білочка - Це чому? - запитав Рижик.  Мені Береза ​​восени говорила, що зі снігу можна зліпити сніговика. Тільки от я не знаю як і вирішив знайти його в лісі -

- Кар - кар - почули білочка і гномик крик ворони - Поки ти знайдеш сніговика в лісі, сніг розтане, - Правда? - не повірив словам ворони рудий гномик і подивився на білочку в яскравій шубці - Білочка кивнула і Рижик стало так прикро, що він сів на пеньок і заплакав. Витираючи рукавичкою сльози, які котилися його очей.

- Ніхто мені не хоче допомогу знайти сніговика. 

Ворона і білочка втупилися один на одного, не знаючи, як допомогти маленькому гномику.

І тут закрутилася в красивому хороводі метелиця.Білочка і ворона так злякалися і швидко сховалися за гномиком. Лісовий чоловічок перестав плакати і швидко прикрив собою своїх друзів. Минуло кілька хвилин коли все в лісі стихло. Гномик почув дзвін дзвіночків, які з кожною хвилиною наближалися, а потім казково - красивий ліс наповнився різдвяними пісеньками і дзвіночками. Білочка визирнула  – з-за гномика і весело промовила - Гномик, дивись до нас приїхав дід Мороз і Снігуронька.» - Здрастуйте друзі мої –привітався Дід Мороз. Здрастуйте Дідусь Мороз - привітались маленькі жителі лісу своїх новорічних гостей. - А я до вас прийшов зі своїми друзями - відповів обурено сказав маленький їжачок і тут - же зняв з голови в'язану червону шапочку. Ось візьми, сказав їжачок. І цю мить Сніговик ожив і озирнувся на всі боки і промовив - Спасибі друзі, як добре, що я до вас прийшов - Ви кращі. А гномик Рижик обійняв свого нового друга, потім повернувся до усіх своїх друзів і сказав - Величезне спасибі вам друзі за такий дивовижний новорічний подарунок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Друзья выставляю свои сказки про новый год и рождество. На конкурс " Весела зима " Надеюсь они найдут своего читателя. Я пишу сказки не только для детей, но и для взрослых, потому что человек должен верить в сказку и волшебство и не важно, сколько ему лет? Творчеством я занимаюсь давно. Очень люблю писать сказки, эссе небольшие рассказы, даже есть романы. Мечтаю выпутисть много своих сказок. Дакже я делаю не большие книжки с одной сказкой на украиском языке. Друзья волшебство сказки заканчивается не тогда когда мы становимся взрослыми, а когда перестаем верить в сказку. Никогда не переставайте верить в чудеса, в себя и в хороших людей.

Желаю всем победы в конкурсе " Весела зима"

 

 

 

             

5
Vote up!
IgorNevzgliad
29.11.2019
Снігур
5
Vote up!
Andrij9
26.11.2019
Святкова ялинка
5
Vote up!
amarata
25.11.2019
Накрыты белым одеялом

Накрыты белым одеялом
Деревья, крыши и поля,
Мороз за щеки нас кусает
И радуется детвора.

Декабрь – время ожидания
Наивной веры в чудеса,
Гирлянда весело мерцает
И в доме снова суета.

Мы провожаем год надеясь,
Что прожили его не зря,
Что стали мы любить сильнее
Прощая боль, не помня зла.

© Конюхова Марина

6
Vote up!
Светлана
29.11.2019
Іде Різдво до кожного в родину

Вдягла зима дерева в білі шати,
Стоїть горіх у шубі хутряній,
Насипав вітер снігу біля хати,
А десь в садку дрімає сніговій.

В солодкім сні спочине він на сливі,
Проснеться вранці й знову вигравать,
Злетять години в творчості щасливі,
 Він землю сріблом буде обсипать.

Стоять хати, прикривши вікна-очі,
Дахи запнулись в хустки міхові,
В красі цій світяться зимові довгі ночі,
Й короткі дні пухнасто- снігові.

Риплять сніги в цій тиші загадковій,
Лиш де - не -де загавка пес в дворі,
В колядці вже озветься празниковій
Святе Різво на радість дітворі.

Батьківський дім чекає на гостину,
Коли весь рід збереться за столом,
Іде Різдво до кожного в родину,
І хай зима хурделить за вікном.

 

6
Vote up!
Painter
26.11.2019
Казкова зима

Автор - Хоменко Наталія

7
Vote up!
tarasenko_art_ua
10.12.2019
Новорічний магніт-сувенір 2020. (4)
7
Vote up!
tarasenko_art_ua
10.12.2019
Новорічний магніт-сувенір 2020. (2)
7
Vote up!
tarasenko_art_ua
10.12.2019
Новорічний магніт-сувенір, 2020.
11
Vote up!
tarasenko_art_ua
26.11.2019
Синичкин обід

Приєднуйся до проєкту вже зараз!